Як я вивчав англійську мову


baby_lets_do_this

Вивчати іноземні мови я хотів завжди. Пам’ятаю, мені було років 5 (чи 6, чи 7 – зі скількох там років людина пам’ятає себе?), я запитав маму: «А іноземна мова – це та сама російська (ми тоді говорили в сім’ї російською), тільки всі слова говорять навпаки?»

saywut

Я весь час виказував бажання вивчити якусь мову, і ось тато десь надибав старізний, подертий, німецько-російський словник (пам’ятаю, він був сірого кольору). І я почав «вивчати» німецьку – просто брав і запам’ятовував слова та їхній переклад, не маючи жодної уяви про вимову. Латинські літери я тоді знав – здається, мама, мене навчила назвам букв.

Згодом, мені купили англійсько-російський словник (за розміром, трохи більший за німецький, темно-коричневого кольору), і я почав «вивчати» англійську в такий саме спосіб, що й німецьку. Потім мені купили першу книжку англійською мовою (певно думали, що я вже «володію» англійською в достатній мірі). Вона називалась «Read and Speak. Читай и говори по-английски. Выпуск 16». Я навіть знайшов у мережі її зображення:

read_and_speak

Правильно вимовляти англійські слова я, звісно, не міг, тому читав, як бачив… Пам’ятаю, там була скоромовка:

Betty Botta bought some butter
But she thought, ‘The butter’s bitter…’

Якось так, далі не пам’ятаю… Так ось – я її читав:

Бетту Ботта боугхт соме буттер (це слово я «знав» з німецької!)
Бут схе тхоугхт, тхе буттер біттер…

Не пам’ятаю всього у подробицях, але, судячи по своєму характеру на сьогодні, моя пристрасть до іноземних мов напевно то згасала, то розпалювалася знову. Точно пам’ятаю, що я не міг дочекатися 4-го класу, коли я міг вже «офіційно» вивчати мову в школі.

У школі я не завжди був відмінником з англійської. Напевно, через згадану «синусоїдальність» характеру. Якось, на піку синусоїди, десь у класі п’ятому чи шостому я самостійно навчився писати «недрукованими» буквами (у радянській школі перші роки вивчення англійської діти писали друкованими літерами) і виконав у такий спосіб домашнє завдання, маючи надію, що мене похвалять… Щаз! Отримав трояка за невідповідність вимогам останніх постанов КПРС…

Пізніше, у класі десь сьомому, у мене звідкись з’явився «Самоучитель английского языка». Якось на диво, я його пройшов весь – від обкладинки до обкладинки, зробив усі вправи – деякі навіть по кілька разів. Після цього моя англійська значно покращилась, а у школі були самі п’ятірки. Пізніше я придбав ще одну книжку яка дала хороший поштовх моїй англійській – щось там про часи англійської мови (згадаю назву, то напишу). Книжка була написана дуже цікаво, майже як художня. Після неї ця кромішня темарява (так, це новотвір ) часів дієслова англійської мови для мене значно прояснішала.

US_flag

Під час навчання в інституті пари з англійської були ніякі. Тобто, я там нічого нового не вивчив. Я ходив до бібліотеки, брав якісь підручники. Аудіоматеріалів на той час ніяких не було, про відео – взагалі мовчу. Тому все своє аудіювання я пройшов на платівках іноземних музичних груп (дозволених в СРСР :-)) Якось до нас в місто приїхали якісь волонтери чи місіонери. Дізнавшись, я стрімголов поїхав туди, де вони проводили якийсь захід, і по його закінченні мені ВПЕРШЕ в житті вдалось поговорити АНГЛІЙСЬКОЮ зі справжнім АМЕРИКАНЦЕМ. Досі пам’ятаю, який я був щасливий! Пам’ятаю, як він по кілька разів мене перепитував і часто не розумів – що ж то я там таке верзу. Радянська школа – що ви хочете. “Зис ис е тейбл”, ну і про відому “зе кепітал” відомої країни :).

British_flag_Big_Ben

Пригадую в інституті вголос читали якийсь технічний текст і я прочитав rocket на американський манер – “ракет”. Вчителька мене поправила і сказала, що правильно – “рокет”. Я не сперечався – рокет, так рокет, аби залік поставила

rocket

Ну і справжній прорив (коли остання ступінь радянської ракети, так би мовити, відвалилась) почав відбуватися тоді, коли на автобусній зупинці я прочитав оголошення “Носії англійської мови (громадяни США) проводять заняття із англійської мови та вивчення Біблії”. Чи якось так. Ви думаєте, я туди не пішов? Ні, не пішов…. А полетів, як скажений!

Я почав ходити на заняття і на кожному занятті мав нагоду спілкуватися зі справжніми американцями. Так мої знання англійської відточувалися й полірувалися. Багатьох “надбань” радянської школи вивчення іноземних мов прийшлось позбутися (Nike вимовляється “найкі,” а не “найк”, а Adobe – “адоубі”, а не “адоуб” тощо). І взагалі, майже щоденне спілкування, читання і слухання в оточенні живих носіїв англійської далося взнаки. Я навіть почав набувати нормальної американської вимови.

Отож, теоретичні знання граматики я застосовував на практиці під час спілкування, а слова вчив вдома, читаючи книжки, які на той час вже було легше “дістати”, та виписуючи слова на картки – з одного боку англійське слово, з іншого – переклад. Я усюди носився з тими стосами карток, і при першій-ліпшій нагоді витягав їх із кишені і вчив, вчив, вчив… Потім деякі невживані слова відкладались у пасивну пам’ять, а ті, що активно використовувалися носіями в розмові, поступово перекочовували в мозок.

Пізніше я поступив до духовної семінарії, де викладання велося англійською мовою. Інколи я заміняв штатного перекладача, де й набув відповідних навичок, які згодом стали у нагоді. Читав багато літератури з богослов’я та інших галузей, адже в семінарії – величезна бібліотека.

Наразі я працюю перекладачем, редактором і коректором. Практики використовувати мову не бракує.

Ось так. У заголовку я навмисно написав слово “вивчав” у недоконаному, адже я досі її вивчаю. Взагалі, намагаюсь не вживати слова “я вільно володію” і скептично ставлюся до тих, хто так каже. Адже будь-яку мову, у тому числі й рідну, ми вивчаємо усе життя, і ніколи не опануємо її на 100%. Завжди знаходиться щось нове, що ми раніше не знали.

Сьогодні, попри тексти, з якими я стикаюся по роботі, я щодня намагаюсь розвивати знання англійської – книжки читати тільки англійською, фільми й серіали дивитися також тільки англійською, підписаний на безліч новин англійською.

За допомогою цього блогу я спробую поділитися тим, що я знаю, як я це дізнався, а також, звичайно, вивчити щось нове, відповідаючи на ваші запитання.

P.S. Як бачите, “формальної” освіти з англійської в мене немає. Аж ніяк не бажаючи принизити важливість вивчення мови у виші, хочу сказати, що за усю мою “кар’єру” диплом про мовну освіту у мене запитали 2 рази. Перший – на фірмі, на яку я фрилансив уже кілька років. Просто у них там якийсь переоблік кадрів був, чи що. Сказав, що нема. Вони сказали “Да ну?!”, а потім – “Ну и ладно”. Друга фірма (з якою я співрацював також кілька років) намагалась виконати вимоги якогось стандарту для перекладацьких бюро. Тому попросили прислати копію диплома. Я такий “Та в мене ж нема, тіпа ви не знаєте.” Вони “Ну хоч рекомендацію якусь”. Ага, зара я принесу вам рекомендацію від іншої фірми, мовляв “Це – класний перекладач, забирайте його собі.” Але якось досі працюю з ними без дипломів і рекомендацій. Ось так якось…

Якщо бажаєте стати привілейованим читачем, отримувати на електронну пошту дописи та різні подарунки, то можете підписатися на мій блог.

Leave a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *